Марікосу народився у 1920 році в сусідній із Барбаджо провінції Ольястра, 40 років працював водієм на місцевій залізниці й ніколи не мав власного автомобіля, всюди пересувався пішки.
Посилену фізичну активність в умовах гористого ландшафту і сімейну згуртованість дослідники називають серед головних чинників довгого і здорового життя у цьому регіоні. Також велике значення генетичної схильності до довголіття, яка передається із покоління у покоління у відокремленій острівній громаді.
Наприклад, 90-річна Марія Пісано ніколи не виїжджала за межі острова й тут таки вийшла заміж за земляка. Вона з дитинства багато працювала: прала в річці одяг для всієї родини, де крім неї було ще вісім дітей, розповідає її онук. І щодня вставала рано вранці, щоб принести води з річки і зібрати фрукти й овочі до сніданку.
Те, що правильний раціон важливий для довгого і здорового життя, підтверджують дослідники з усього світу. До того ж еталоном здорового харчування багато хто з них називає характерну для італійської та грецької блакитних зон середземноморську дієту. От і Дессі з Сардинії наголошує: його дід завжди їв просту, типову для острова їжу.
"Моя бабуся смачно готувала домашню пасту, хліб, соус із томатів, печиво, мармелад, - розповідає італієць. - Крім того, всі продукти були місцевими: м'ясо, сир, масло, оливки й овочі купувалися у сусідніх сімей".
А ще довгожитель Марікосу не відмовляв собі в місцевому червоному вині каннонау, яке через високий вміст антиоксидантів і флавоноїдів, що очищують артерії, називають еліксиром довголіття.
"Червоне вино було обов'язковим напоєм на столі діда, але лише кілька склянок - без надмірностей", - наголошує Дессі.
Про користь помірного вживання вина кажуть також довгожителі грецького острова Ікарія, де кожен третій дожив до 90 років і більше. До того ж, за спостереженнями дослідників, дієта ікарійців відрізняється від раціону жителів інших грецьких островів: наприклад, тут часто п'ють трав'яний чай і мало кави.
Свої відмінності від решти території країни має і японський острів Окінава, де зберігається найвища у світі концентрація жителів старших 100 років. На 100 тис. острів'ян припадає близько 50 столітніх, тоді як у розвинених країнах цей показник не перевищує 30.
Чотири століття острів був незалежним королівством, і сьогодні Окінава як і раніше відрізняється від інших префектур культурою, стилем життя і харчовими звичками.
Жителі Окінави вважають запорукою свого довголіття прищеплену з дитинства звичку не хвилюватися через дрібниці, - Костянтин Овсянников, постдокторант японського Університету Цукуби
"Самі остров'яни вважають запорукою свого довголіття прищеплену з дитинства звичку не хвилюватися через дрібниці, а також вживання багатьох овочів і трав, не поширених на решті території країни", - розповідає Костянтин Овсянников, постдокторант Університету Цукуби, який більше чотирьох років живе в Японії та не раз розмовляв про довголіття з окінавцями.
До того ж на цьому острові традиційно вживають свинину і не страждають від дефіциту жирів і протеїну, як більшість літніх японців, для яких такий дефіцит у поєднанні з посиленим вживанням солі веде до ризику серцевих захворювань. А ще місцеві мешканці ніколи не переїдають, оскільки з маленьких тарілок і за традицією припиняють трапезу, коли шлунок заповнений на 80%, додає Бюттнер.
Не менш важливою є інтелектуальна і духовна їжа. Так, Овсянников згадує про дослідження японських вчених, що вказує на зв'язок між тривалістю життя і кількістю бібліотек на душу населення у цій країні. Інші наукові праці доводять: інтелектуальна, як і фізична активність протягом усього життя і в літньому віці сприяє довголіттю.
Наприклад, доктор Ферруччі згадує одного з учасників його дослідження у тосканській долині К'янті, який вразив його своєю неймовірною фізичною силою і ясним креативним мисленням: італієць, вік якого перевалив за сто років, одразу написав присвячений їхньому спілкуванню вірш і три хвилини простояв у планці.
"Коли я запитав про його секрет довголіття, він сказав, що силу йому дало життя, відкрите до змін, і максимальна щедрість до оточуючих", - згадує дослідник.
А от для каліфорнійських довгожителів із міста Лома-Лінда, де більшу частину населення складають парафіяни церкви адвентистів, головним секретом довголіття є віра. Якщо для середньої американки очікувана тривалість життя - 80 років, то для мешканки Лома-Лінди - 89. Серед чоловіків розрив ще більший: 76 і 87 років відповідно.
Жителі Лома-Лінди мають різну генетичну спадщину: тут мешкають як вихідці з Латинської Америки, так і афроамериканці і нащадки європейців. Однак всі вони дотримуються дисципліни, яку диктує віра: їдять боби, насіння та іншу рослинну їжу, уникають м'яса, щотижня дотримуються шабату, присвячуючи весь день спілкуванню з Богом і членами громади, регулярно організовують спільні свята і вилазки на природу.
Про глибоку віру своєї 90-річної бабусі каже Порку: "Вона молиться щодня. А ще любить повторювати, що любов - це найбільший успіх, який тільки може трапитися з людиною".
